Британську науковну журналістку Лінду Гедґес видавали за себе в схемі з використанням ШІ

Британська журналістка Лінда Гедґес розповіла, як самозванець використовував її ім'я, щоб пропонувати матеріали великим виданням, і розмістив статтю з її авторським підписом у New York Post. У розповіді від першої особи, опублікованій 17 жовтня 2026 року, Гедґес зазначила, що багато фальшивих пропозицій мали ознаки написання з допомогою ШІ.

Схема виявилася, коли друг Гедґес, який працює редактором у Nature, запитав її, чи не пропонувала вона матеріали його колегам. Вона цього не робила. Хтось із адресою електронної пошти, що не належала їй, звертався до редакторів Nature, Science, Nature Medicine і Nature Health, посилаючись на її попередні роботи, щоб виглядати переконливо. Пропозицію для Science відхилили.

Потім Гедґес дізналася про статтю в New York Post, коли користувач LinkedIn подякував їй за те, що її включили до матеріалу про «хроноробота», тобто організацію роботи відповідно до внутрішнього годинника людини. З цією людиною вона ніколи не спілкувалася. За словами Гедґес, окрім одного електронного інтерв'ю, цитати було взято без зазначення авторства з раніше опублікованих матеріалів. Речниця New York Post повідомила, що статтю видалено, її перевірено внутрішньо та передано відповідним органам.

Можливий другий самозванець

Окремо хтось, видаючи себе за Керолайн Вільямс, колишню колегу Гедґес, переконав редактора Science замовити та опублікувати статтю від її імені, за що отримав близько 1000 доларів. Коли Гедґес перевірила адресу свого імітатора через інструмент відновлення облікового запису Outlook.com, той показав частково приховану адресу відновлення в Gmail. Редактор Science знайшов схожу закономірність, пов'язану з фальшивим обліковим записом Вільямс, що натякає на зв'язок між двома випадками.

Саймон Міллер, директор із політики, стратегії та комунікацій британської служби запобігання шахрайству Cifas, назвав цей випадок незвично дрібномасштабним для шахрайства, яке зазвичай спирається на промислові методи. Водночас він попередив: «ШІ дає злочинцям змогу створювати витончені імітації з безпрецедентною швидкістю та в безпрецедентних масштабах».

Ширша закономірність викрадених імен

Професор Ерік Тополь з Інституту Скріппса розповів, що в квітні 2026 року виявив своє ім'я в науковій статті, про яку нічого не знав, а принаймні 12 книжок, які він не писав, продаються на Amazon під його ім'ям. Леслі Макінтош з Digital Science сказала, що шановані імена іноді без дозволу додають до статей або фальшивих журналів, щоб позичити довіру та залучити плату за публікацію.

Джеймі Коллієр з Google Threat Intelligence заявив, що злочинці використовують викрадені особистості для отримання віддалених робіт, а великі мовні моделі створюють переконливі резюме та вигадані досвід роботи, а зловмисники вже тестують живі дипфейки, щоб проходити відеоспівбесіди. Товариство авторів і Гільдія письменників Великої Британії також попередили про дедалі складніші шахрайські схеми, що імітують літературних агентів і видавців.